Нині все суттєвіше місце в системі сучасного наукового знання та наукової діяльності займають «обчислювальні науки», предметом яких є обчислювальна техніка, програмне та алгоритмічне забезпечення, а також різноманітні застосування ЕОМ.
До обчислювальних наук належать розділи різних природничих та суспільних наук, які виступають, як правило, одночасно в ролі і споживача, і постачальника наукових та практичних результатів для розглядуваної галузі — фізики, математики, лінгвістики, біології, психології та ін. Важливе місце серед обчислювальних наук займає відповідна частина математики, яку називають по-різному: теоретична інформатика, математична теорія обчислювань, алгоритміка, кібернетика тощо.
Частина математики, яка є обчислювальною наукою, теж неоднорідна. До неї входять розділи математичної фізики, теорія чисельних методів розв’язання диференціальних рівнянь, теорія масового обслуговування, яка використовується для будування операційних систем, в теорії ігор та інше. Однак центральне місце в цій, зв’язаній з обчислювальними науками галузі математики, належить до математичної логіки та теорії алгоритмів. Часто обидві ці дисципліни об’єднують під спільною назвою «математична логіка», вважаючи теорію алгоритмів складовою частиною математичної логіки в широкому значенні слова.
Треба особливо зазначити рису математичної логіки, що вирізняє її серед інших розділів математики та пояснює її виключне місце у фундаменті обчислювальних наук. Річ у тім, що серед математичних дисциплін математична логіка — єдина дисципліна, яка вивчає взаємозв’язок між текстами та їх смислом. Математичне дослідження та математичний опис цього взаємозв’язку набувають першочергового значення, коли тексти перетворюються із засобів спілкування між людьми у засоби взаємодії з комп’ютером.
Тексти бувають розповідні, наказові та запитальні. Теорія алгоритмів вивчає наказові тексти, які називаються програмами. Зміст такого тексту — це і є включений до неї алгоритм. Зв’язок теорії алгоритмів з обчислювальною практикою очевидний.
У зв’язку з бурхливим розвитком обчислювальної техніки та радіоелектроніки математична логіка в наші дні набуває все більшого значення, вона є теоретичною базою інформатики, яку учні середньої школи вивчають в 10—11 класах. Але її елементи відсутні в діючій програмі шкільного курсу математики, немає елементів математичної логіки і в проектах стандартів математичної освіти на майбутнє.
У державному стандарті освіти США вивчення математичної логіки передбачається з наймолодшого шкільного віку. Наприклад, вже з 1 класу впроваджується вивчення різних засобів подання даних, таких як таблиця, кругова та стовпчикова діаграма, графіки, графи, а з 4 класу подаються перші приклади математичного моделювання, в 7 та 8 класах — основи формальної логіки.
Ось чому дуже корисно розвивати та зміцнювати поняття про математичну логіку з раннього шкільного віку. Необхідно якомога раніше ознайомити з нею учнів, з використанням її на практиці. Тому ми пропонуємо ввести викладання елементів математичної логіки в рамках шкільного курсу математики. Такий підхід може бути тісно пов’язаний з програмою розвивального навчання, яке впроваджується зараз у багатьох школах.
